Консультація

Тема: «Як упоратися з дитячою істерикою»

Мета: сприяти підвищенню психолого – педагогічної компетентності батьків у питаннях виховання дітей дошкільного віку;ознайомити з особливостями поведінки дорослих під час дитячої істерики; розвивати вміння батьків розуміти своїх дітей, відповідно оцінювати поведінку дитини, а не її особистіcть.

Хід консультації

I.Вступне слово

Кожен дорослий іноді стикається з дитячою істерикою, кожен пам’ятає, яким напруженням (психологічним і фізіологічним) вона супроводжується. У такій ситуації, коли на вас дивляться сторонні люди, легко розгубитися або розгніватися. Як бути?

II.Поради для батьків щодо власної поведінки під час дитячої істерики

1. пам’ятайте, що навіть найкращі мама(тато) опиняються в таких ситуаціях і справа тут не вас самих, а в темпераменті й характері вашої дитини.

Замисліться над причиною істерики дитини:

А)дитині бракує вашої уваги, тому вона у такий спосіб прагне завойовувати її (така звичка дуже швидко закріплюється, часто використовується і в дорослому житті);

Б)дитина маніпулює вами, адже вона звикла у такий спосіб отримувати все, що вона хоче.

Відрізнити маніпуляцію складно, але уважно спостерігайте за своєю дитиною. Як саме вона плаче?Що допомагає їй заспокоїтися?

Якщо ви зрозуміли, що вами маніпулюють, дайте дитині зрозуміти, що ви не схвалюєте її дії;

В)дитина втомилася, хоче спати, вона голодна: нагодуйте і вкладіть дитину спати, тоді істерика мине. Але не потрібно робити це силоміць, натомість зробіть це ненав’язливо, за допомогою власного прикладу(Щось я зголодніла, пропоную поїсти разом), колискової, казки перед сном.

2. Якщо істерика в самому розпалі, знайдіть момент, коли дитина набирає повітря, і дуже виразно та із захопленням почніть розповідати яку - небудь історію.

3. Можна спробувати взяти дитину на руки, притиснути до себе і чекати, коли все завершиться, висловлюючи своє співчуття, бажано однією вразою, яку слід повторювати декілька разів.

4. Головний засіб від істерики – не шаленіти, а, намагаючись зберігати спокій, висловити своє співчуття дитині: «Я розумію, що ти зараз злишся, тому що ми не можемо тобі купити ….», «Я знаю, як це образливо»; «Коли ти заспокоїшся,  ми обговоримо з тобою, що відбулося».

Дитина не почує вас з першого разу, але повторивши цю фразу 20 разів,  це обов’язково станеться, і вона буде вдячна вам, що ви не розгнівалися (а як хотілося нагримати і навіть шльопнути!). Поговоріть із дитиною, з’ясуйте причини її поведінки.

5. Діти 3-5 років цілком здатні зрозуміти логічні пояснення дорослих. Час вчити дитину переживати і проживати неприємності, а не вдавати, що нічого не сталося.

Звісно, пояснити що-небудь дитині, яка  голосно кричить, дуже важко.

6. По можливості забудьте, що на вас дивляться: ці люди і самі неодноразово потрапляли в таку ситуацію.

7. Коли крики вщухнуть, не докоряйте себе, не звинувачуйте дитину, її (бабусин, дідовий, батьків, мамин, тіткин) характер.

ПАМ’ЯТАЙТЕ:  ніхто не знає вашої дитини так, як вона себе.

Отже, частіше говоріть з дитиною про настрій, бажання, інтереси й обов’язки.