Консультація

Тема: «16 днів проти насилля»

Мета : ознайомити батьків та педагогів з щорічною акцією, розкрити основні види насильства, надати рекомендації щодо того як не потрапити у ситуації знущання, як вийти з цих ситуацій;надати рекомендації батькам, щодо того як допомогти зрозуміти почуття власної дитини.

Хід консультації

I. Види насильства

·         побиття

·         знущання

·         приниження

·         присилування

·         примус

·         безпідставне покарання

·         ігнорування

·         економічний контроль

·         примус до шлюбу

·         сексуальні домагання

·         примус до проституції

·         державний тиск

·         фемінізація бідності

·         секс-продаж

·         зґвалтування

·         секс-насильство

·         брудні лайки, образи

·         маніпулювання

·         моральний та психологічний тиск

·         звинувачення, формування почуття провини

·         насильне обмеження, в тому числі й інформаційне

·         ізоляція (наприклад, заборона працювати)

·         насилля на національному ґрунті

·         насилля на релігійному ґрунті

II. Що зробити, щоб припинити знущання? 

   Існує багато ефективних методів для учителів та батьків, які хочуть припинити знущання. Важлива відправна точка – усвідомлення, що багато знущань відбувається поза полем зору учителів та батьків, і що багато жертв знущань не хочуть повідомляти дорослих про свої проблеми. Причини різні: їм може бути соромно за те, що вони жертви, їм страшно від того, що дорослі не зможуть, або не захочуть допомогти вирішити проблему або звинуватять у тому, що трапилося.

  Дорослі для ефективного втручання повинні переглянути свої власні погляди на міжособистісну поведінку. Багато вчителів та батьків радять дітям не скаржитися й вирішувати свої проблеми самостійно. Проте, в ситуації знущань існує дисбаланс сили, за якого жертва завжди програє та зазнає найгіршого: приниження людської гідності, образ, фізичного болю, матеріального збитку тощо. І жертва, і ті, хто знущається, потребують допомоги та втручання для припинення цієї жахливої поведінки.

III.Важливі методи припинення знущань:

- забезпечення гарного нагляду за дітьми;

- ефективні наслідки для тих, хто знущається;

- добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

- надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

- створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

   Необхідно змінити суспільну думку і привчати дітей до того, що не соромно розповісти дорослим про неподобства і знущання, захищаючи невинного, якщо вже немає інших способів. Це допомога, а не присоромлювання! У школах потрібно обговорювати цю тему, а не замовчувати її, адже душевно і фізично страждають діти! І навіть, якщо це одна дитина, закривати очі на її страждання – злочин. Агресію дуже важко зупинити без фахівців – психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість дітей і дорослих неприпустимості виявлення приниження особистості, заподіяння фізичного і морального (душевного) болю людині.

IV. Рекомендації дорослим
як допомогти дітям зрозуміти свої почуття:

·         дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої, пустотливою;

·         будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом;

·         допоможіть дітям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;

·         навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;

·         допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними;

·         проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);

·         переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);

·         діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м’яч, і це тебе прикро вразило»);

·         іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так ( наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);

буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).